Властивості клінкеру
Чим клінкерна плитка відрізняється від звичайної керамічної плитки? Основною сировиною для клінкеру є особливий вид пластичної глини. Під час виробництва ця глина сильно пресується та обпалюється за екстремально високих температур (1200 °C). Клінкер, отриманий у цих умовах, відрізняється особливою міцністю та стійкістю.
Слово «клінкер» походить з німецької мови, якою в давнину слово «клінкер» означало «тротуарну цеглу». Тому клінкерна плитка зазвичай має подовжену форму, що нагадує цеглу.
- Клінкер дуже мало вбирає вологи. І він здатний через пори випаровувати з себе ввібрану вологу.
- Морозостійкий.
- Клінкер довговічний, що продовжує термін служби цього оздоблювального шару.
- Легко витримує перепади температур та вологості.
- На матеріалі немає грибків і бактерій.
- Завдяки міцній конструкції витримує механічні дії.
Види клінкерної плитки
Чим вони можуть відрізнятися один від одного:
- для фасаду (міцніші);
- для внутрішнього оздоблення;
- для обробки вуличних сходів та інших зовнішніх елементів (наприклад, для обробки країв входу в гараж).
Глазурований клінкер – має глянсову поверхню. Шар глазурі забезпечує додатковий захист та опір.
Клінкер неглазурований - поверхня матова, шорстка.
Поради щодо монтажу клінкеру
- При приклеюванні клінкеру беріть плитку з 4-5 різних коробок, щоб не було ділянок, де відтінки помітно відрізняються.
- Бережіть клінкер від пилу та бруду під час зберігання.
- Не рекомендується клеїти клінкер у дощову погоду, особливо фасадну клінкерну плитку.
- Температура повітря, придатного для приклеювання клінкеру: +5-30°C.
Підготовка основи під приклеювання клінкеру
Клінкер можна наклеювати на такі підстави (поверхня стіни або підлоги):
- бетон, цемент та залізобетон (вік – понад 3 місяці, вологість – до 4%);
- цегляна або кам´яна кладка;
- штукатурка (вік – понад 1 місяць, вологість – до 4%);
- метал;
- пінополістирол (з використанням армуючої сітки);
- мінеральна вата (з використанням армуючої сітки).
Гіпсокартон не підходить як основа для приклеювання клінкеру. Гіпсокартон не витримує ваги наклеєних на нього клінкерних плиток.
Основа повинна бути міцною і очищеною від бруду, вапна, жиру, пилу, іржі і старої фарби, що відшаровується. Також потрібно видалити стару штукатурку, що відшаровується. Нерівну основу краще вирівняти сумішшю з цементу чи бетону.
Сильно гігроскопічну, вологопоглинаючу основу краще обробити гідроізоляційною ґрунтовкою, яка також покращить адгезію клінкерної клейової суміші.
Приготування клейової суміші для клінкеру
Найнадійніший варіант - придбати та приготувати фірмову суміш, рекомендовану виробником клінкерної плитки.
Суміш, що перемішується, залишають на 10 хвилин для повного розчинення всіх хімічних компонентів.
Досвідчені майстри клінкеру знають, як приготувати клейову суміш із цементу, піску та води. Для внутрішнього оздоблення змішали 4 частини піску та 1 частину цементу М-500. Для зовнішньої та фасадної обробки - 3 частини піску та 1 частина цементу.
- У суху суміш додають стільки води, щоб маса стала пластичною.
- Змочіть поверхню стіни перед нанесенням на неї шару цементно-піщаного розчину.
- Розчин для клінкеру наноситься на стіну шаром 4 см та розрівнюється.
- Поки шар розчину ще вологий, присипте сухим цементним порошком, який повинен поглинути надлишки води з розчину.
Нанесення клейової суміші
Єдиної думки про те, як наносити клейову суміш, немає:
Деякі стверджують, що клей можна наносити на поверхню стіни за допомогою зубчастого шпателя (як у разі наклеювання простої керамічної плитки). Це правильний шлях для тих, хто вже має певний досвід.
Інші стверджують, що клей можна наносити на саму клінкерну плитку. Цей метод більше рекомендується новачкам, які склеюють дуже повільно і не встигають зробити монтаж до висихання клею.
При нанесенні клею на стіну слід зважати на те, що краще наносити його не більше ніж на 1 м за раз. Тому що за 10-30 хв. нанесений клей може почати сохнути.
Перед приклеюванням іноді рекомендується змочити клінкерну плитку водою (залежно від виробника).
Зубчасті шпателі та розміри їх зубів залежать від розмірів та ширини клінкерної плитки. Чим більше клінкерна плитка, тим більші повинні бути зубці кельми. Для дрібної плитки достатньо зубців заввишки 6-8 мм, для великої – 10-12 мм. Середні стандартні розміри клінкерної плитки становлять 24-25 см завдовжки і 5-7 см завширшки. Існують клінкерні плитки особливої «витягнутої» форми завдовжки 29-36 см.
До речі, клінкер складно обробляти, бо він дуже твердий та міцний. Він краще справляється з диском кутової шліфувальної машини.
Клейку клінкеру починають із другого ряду знизу. Перший ряд або плінтус, найближчий до підлоги, поки що залишається порожнім. Його обклеюють клінкерною плиткою в самому кінці роботи, так як це дозволяє приховати нерівності підлоги, а клінкерну плитку можна обрізати до необхідної ширини, а всі дефекти приховати під плінтусами.
У клейовому шарі під клеєну клінкерну плитку не повинно бути проміжків. Перевірити рівність поверхні клейової маси, нанесеної на стіну.
Шви між плиткою є обов´язковими. Їхня ширина від 4 мм до 10 мм. Ширина швів залежить від умов навколишнього середовища та твердості суміші. Для збереження рівномірних швів між клінкерною плиткою ставлять хрестики.
Неакуратно приклеєну клінкерну плитку можна відремонтувати протягом 10-15 хвилин після наклеювання.
Затирання клінкерних швів
Після того, як вся ділянка клінкерної плитки буде обклеєна, слід почекати 24 години для надійного склеювання та висихання. Потім шви затираються.
Клінкерна шпаклівка втирається в стики гумовим шпателем або довгою металевою борозенкою. При висиханні шпаклівки на клінкері має утворитися тонка матова плівка. Це ознака того, що залишки шпаклівки можна видалити.
Залишки неглазурованого клінкеру видаляються жорсткою губкою, жорсткою щіткою, шліфувальною машиною, абразивом, а потім м´якою щіткою, м´якою губкою або тканиною.
Залишки шпаклівки видаляють з глазурованого клінкеру вологою ганчіркою або м´якою губкою, щоб не пошкодити шар глазурі. Не залишайте вологі клінкерні поверхні після вологого прибирання. Краще витерти їх насухо.